Квітень 12, 2017

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЛИМОННУ КИСЛОТУ 

 Лимонна кислота вперше була виділена (з соку лимонів) в 1784 році шведським аптекарем Карлом Шеєле. В організмі кожної людини міститься лимонна кислота. Незважаючи на лимонну назву, ця кислота в природі зустрічається у великій кількості плодів і рослин. Приклад: цитрусові, китайський лимонник, ананаси, гранати, хвоя, а також добре знайомі багатьом нашим співвітчизникам журавлина, горобина або смородина. При нагріванні вище 175 ° C, лимонна кислота переходить в аконітову кислоту. Лимонну кислоту отримують не тільки з лимонів (25кг на тонну лимонів), але і з цвілевих грибів Aspergillus niger. Більше 50% лимонної кислоти виробляється в Китаї. Лимонна кислота застосовується як смакова добавка, регулятор кислотності і консервант, також для виробництва напоїв. Завдяки своїм властивостям лимонна кислота, наприклад, підвищує строк зберігання маргарину, тваринних жирів і жирів. У медицині, лимонна кислота входить до складу засобів, які покращують енергетичний обмін. У косметиці, лимонна кислота застосовується як регулятор кислотності, хелатуючий агент. У нафтовій промисловості, лимонна кислота використовується для нейтралізації високого рівня pH бурового розчину. При прийомі всередину в невеликих дозах лимонна кислота сприяє прискоренню метаболізму. Але в дуже великих кількостях небезпечна і призводить до опіків травного тракту. Лимонну кислоту краще не вживати людям, у яких алергія на цитрусові. Також вона може викликати карієс. У будівництві, лимонну кислоту використовують як добавки до цементу для уповільнення зчеплення.

Водень: від таємничої субстанції — до палива майбутнього

Водень, або гідроген — найлегший, найпростіший і найпоширеніший хімічний елемент у Всесвіті. А це — вже достатня причина, щоб дізнатися про нього більше, чи не так? Обіцяю — буде цікаво!

Чотири хімічні елементи додали до періодичної системи

Періодична система Менделєєва офіційно поповнилася чотирма елементами з 113, 115 , 117 і 118 порядковими номерами, повідомляється на сайті Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії (IUPAC).

Ці елементи завершили 7-й ряд періодичної таблиці елементів.  Вони поки носять умовні найменування: Унунтрітій (ununtrium – Uut), Унунпентій (ununpentium – Uup), Унунсептій (ununseptium – Uus) і Унуноктій (ununoctium – Uuo),  і першовідкривачі з Японії, Росії та США тепер можуть запропонувати їм постійні імена і символи.

Всі чотири нових елементи були синтезовані штучно. У природі не існує елементів важче урану, тобто з атомними номерами (числом протонів в ядрі атома) більше 92. Особлива складність в отриманні нових елементів полягала в тому, що вони розпадаються на раніше невідомі нукліди більш легких елементів, які ще тільки  належить визначити.

Творцями сто тринадцятого елемента визнано вчених з інституту RIKEN (Японія). Це перший “японський” елемент в таблиці Менделєєва.

Право назвати елементи з атомними номерами 115, 117 і 118 належить російсько-американській групі вчених з Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні, Ліверморської національної лабораторії в Каліфорнії і Національної лабораторії Ок-Рідж в Теннессі.